Ставлення Росії щодо розширення НАТО на схід

У липні 1993р. Б.Ельцин заявив про визнання права Польши приєднатися до НАТО, що було також зафіксовано у польсько- російському документі. Після цього почалась різка критика президента. В звіті Служби зовнішньої розвідки (“Звіт Примакова”), який був оприлюднен після жовтневої кризи 1993р., негативно оцінювались можливості інтеграції країн центральної та Східної Європи в НАТО. Зазначалось, що це може знизити шанси на остаточне подолання розколу континента. Також вказувалось на те, що інтеграція в НАТО країн Балтії та України може призвести до повної ізоляції Росії. Необхідні відповідні заходи стануть важким тягарем держбюджету Росії, а внутрішня реакція знов зможе захопити владу.
Все це відобразилось на прийнятій в листопаді 1993 військовій доктрині. Це визвало незадоволення на Заході (Росія має не одну зовн. Політику, а дві чи навіть більше. ).Ітоги грудневих виборів 1993р. в Думу були оцінені за межами Росії, як свідоцтво ії внутрішньополітичної нестабільності, розширення впливу націонал патріотів та можливость зміни ії зовн пол курсу.(Жиріновський, комуністи).
На початку 1994 активізувалась Вишеградська група. До цього вона була послаблена дезінтеграційними процесами в Чехословакії, словако-угорськими протиріччями(нац меньшина в південній словакії, конфлікт з-за ГЕС на Дунаї). Але з активізацією зусиль по вступу в НАТО це угрупування знов стало потрібним. Вирішувалось питання, як поскоріше вступити в цю організацію. Для ціх країн вступ в НАТО це ще і крок у ЄС. Можливо, що погроза з боку Росії не така, як ії намагаються представити ці країни. Вони навіть скорочюють фінансування озброєнь та кількість військовослужбовців.
В січні 1994р. Сесія НАТО прийняла програму “Партнерство заради мира”(ПЗМ) відкриту для держав членів СБСЄ. Це було компромісне рішення. До участі в програмі також запросили і Росію. Хоча Росія і приєдналась к цьому документу ( 22 червня 1993р. ) навколо цього питання розгорілися великі суперечки. Аргументи супротивників приєднання к програмі: 1)Для Росії, як “великої держави”, потрібен самостійний шлях розвитку. Тому Росія повинна бути готова до режиму тимчасової ізоляції та здійснювати максимально швидку інтеграцію “пострадянського простору”. 2)Посилення блоку НАТО зокрема в Європі та надближення сфери ії впливу до кордонів СНД.
Приєднання Росії до рамкового документа програми “ПЗМ” викликало нову хвилю протестів. Можливі негативні наслідки:

• приєднання Росії к програмі це фактичне визнання НАТО в якості єдиної універсальної структури європейської безпеки, де РФ не буде мати права вирішального голоса при прийнятті рішень;
  
• будуть заблоковані перспективи військової консолідації країн бувшого СРСР та втратить значення договір про колективну безпеку країн СНД;
  
• стануть реальними перспективи поетапного розширення НАТО без участі Росії;
  
• Росія втратить роль миротворця, арбітра та гаранта стабільності геополітичного простора бувшого СРСР;
  
• знецінеться значення Росії, як ядерної країни;
  
• виникне напруга Росії з мусульманським світом, Індієй та Китаєм, оскільки вона може вважатися форпостом НАТО;
  
• на теріторії нових членів НАТО може бути розміщена ядерна зброя;
  
• перехід до стандартизації зброї призведе до повної деградації російського ВПК, втраті ринків в країнах Східної Європи та СНД.

Назад