Країни ЦСЄ та ЄС
Першим успіхом даного процесу стало парафування в листопаді 1991 р. в Брюселі угоди про асоційоване членство
Угорщини, Польщі та Чехо-Словаччини в ЄС. Цей договір означав наближення їх політично-правових, юридичних,
фінансових, економічних систем до західноєвропейського ринку та міжнародних політичних та економічних структур.
Чимало позитивних рішень було прийнято на самміті ЄС в червні 1993 р. в Копенгагені. Так, країни ЄС підтримали
прохання “четвірки” прискорити прийняття їх до ЄС. З 1.07.93 р. для продукції сільского господарства Угорщини
надали 20% митні пільги. В 1995 р. були зняті митні обмеження на 90 видів промислових виробів. В 1996 р. - також
для продукції текстильних та металургійних підприємств. ЄС проводить протекціониську політику щодо імпорту з країн
“Вишеградської групи”, надає їм компенсації та пільги, чим сприяє розвитку ринкових перетворень. З 1993 р. значно
активізувались міжурядові зустрічі між країнами ЄС і “Вишеградською групою”. З березня 1993 р. міністри ЗС країн
“Вишеградської групи” запрошуються на засідання Ради Міністрів ЗС ЄС, де обговорюються питання координації
зовнішньої політики.
Під егідою ЄС проводяться міжнародні конференції, де спільно представлені країни ЄС та “Вишеградської групи”.
Таким чином розширення ЄС за рахунок країн ЦСЄ - справа найближчого десятиліття. Можливо, що до кінця 90-х рр. вище
згадані країни стануть повноправними членами ЄС, що означатиме зміцнення центру ваги ЄС на Схід. Однак на
сьогодняшній день країни ЦСЄ ще не готові в повній мірі до вступу в ЄС. Основна передумова - реформування
інститутів країн ЦСЄ, встановлення балансу між розширенням ЄС і становленням його відносин з майбутніми
кандидатами.
Ессенська зустріч (9-10.12.94)
Рішення про спільну стратегію підготовки країн ЦСЄ до вступу в ЄС. Необхідність створення інституційних умов
вступу. Переговори відклались до Міжурядової конференції 1996 р. Слід вивчити як вплине приєднання країн ЦСЄ до ЄС
на інтеграційний процес.
Були встановлені конкретні вимоги до країн ЦСЄ.
Діалог: