1.1. Еволюція розвитку Internet
Для пересилання повідомлення по мережі комп'ютер повинен був просто
розміщувати дані в конверт, що називався "пакетом міжмережевого протоколу"
(IP, Internet Protocol),та правильно "адресувати" такі пакети. Взаємодіючі між
собою комп'ютери, (а не тільки сама мережа та її канали), також несли
відповідальність за забезпечення передачі даних. Головний принцип полягав у
тому, що кожний комп'ютер в мережі був в змозі спілкуватися в мережі вузла з
любим іншим комп'ютером. В результаті в США була створена працююча мережа,
яка стала прабабусею сучасної INTERNET. Вчені, викладачі та інші спеціалісти,
які мали до неї доступ, незабаром відчули її вигоди. Приблизно в той же час, коли
INTERNET робила свої перші кроки, були розроблені перші локальні
обчислювальні мережі (ЛОМ) ETHERNET. ЛОМ поступово вдосконалювались до
1992-83 p.p., коли з'явилися перші настільні робочі станції і в технології ЛОМ
стався справжній "вибух". Багато цих робочих станцій поставлялися з
операційною системою BERKELEY UNIX, яка дозволяла працювати з протоколом
INTERNET (IP)- В результаті виникла нова ідея: замість з'єднання з одним
центральним (головним) комп'ютером, що працював в режимі розділення часу,
споживачі захотіли підключати свої ЛОМ до ARPAnet повністю. Практично
одночасно багато компаній та організацій почали створювати власні ЛОМ,
використовуючи ті ж комутаційні протоколи, що й в ARPAnet, а саме IP протоколи
та їх похідні.
Серед найбільш важливих із цих нових мереж треба виділити мережу NSFNET,
мережу Національного наукового фонду (NSF) уряду США. В кінці 80-х років NSF
створив 5 суперком'ютерних центрів у провідних університетах CШA. Згодом
виникла комунікаційна проблема: потрібно було знайти спосіб з'єднання цих
центрів між собою та надати споживачам доступ до інформаційного ресурсу.
Спочатку NSF спробувала використати для передачі даних мережу ARPAnet, але
ці наміри успіху не мали із-за бюрократичних та кадрових проблем. Тоді NSF
вирішив створити свою власну мережу на основі IP-технології мережі ARPAnet.
Центри були з'єднані телефонними лініями із швидкістю передачі даних 56000
біт/сек (приблизно дві друкованих сторінки формату А4 за 1 секунду): в кожному
регіоні США університет з'єднувався зі своїми найближчими сусідами. В такій
конфігурації любий комп'ютер міг спілкуватися зі всіма останніми шляхом передачі
повідомлень через своїх сусідів. Університети отримали зразу доступ до спільних
інформаційних ресурсів і необмежену можливість спілкування з колегами. Графік
(завантаження мережі) все збільшувався і комп'ютери, що управляли мережею і
канали зв'язку просто вже не витримували навантаження. В 1987 році фірма Merit
Network модернізувала мережу. Швидкість передачі даних виросла приблизно в
20 разів, було замінено старі комп'ютери на швидкодіючі.
Таким чином мережу NSF можна вважати бабусею INTERNET. Самим важливим
аспектом роботи Національного наукового комітету в галузі мереж є те, що
забезпечений доступ до мережі практично всім бажаючим. До цього доступ в
INTERNET мали лише вчені в галузі комп'ютерної техніки, урядові службовці та
військові, урядові підрядчики. Зараз з'єднання з INTERNET мають більшість –,
робляться спроби підключити школи та бібліотеки. Все це дає підставу
прогнозувати, що мережа буде розростатись, будуть виникати нові проблеми,
з'являться нові прогресивні інформаційні технології. INTERNET об'єднує близько
18000 локальних мереж, в яких знаходяться мільйони комп'ютерних терміналів (по
деяким даним близько 2 мільйона комп'ютерів та 30 мільйонів користувачів).
INTERNET розширюється приблизно на 1000 комп'ютерів в день. Є прогноз, що до
2010 року число користувачів збільшиться до 1 млрд.