Прийнятий 20 травня 1993 р. Декрет Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" закріпив не лише особливості режиму іноземних інвестицій на території України, а й вирішив ряд інших питань, пов'язаних із здійсненням інвестиційної діяльності іноземними суб'єктами. Водночас у Декреті було уточнено ряд положень, раніше викладених у Законі України "Про іноземні інвестиції" від ІЗ березня 1982 р.
Декрет дав тлумачення найважливіших термінів, що вживаються у ньому. Зокрема зазначено, що іноземні інвестори — це перелічені нижче суб'єкти інвестиційної діяльності на території України: юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України; фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України; іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації; інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими чинним законодавством України.
Іноземні інвестиції, як визначає Декрет, — це всі види цінностей, що вкладаються безпосередньо іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності згідно з чинним законодавством України, а підприємство з іноземними інвестиціями — це підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене за законами України, якщо протягом календарного року в його статутному фонді є кваліфікаційна іноземна інвестиція. При цьому для ново-створених підприємств цей критерій визначається за підсумками першого повного календарного року їх існування.
У Декреті дається визначення кваліфікаційної іноземної інвестиції, згідно з яким нею є іноземна інвестиція, що становить не менше як 20 % статутного капіталу і при цьому не може бути меншою від суьоі еквівалентної.
У разі здійснення іноземної інвестиції у вигляді будь-якого рухомого і нерухомого майна (землі, будівель, споруд, обладнання та інших матеріальних цінностей, крім споживчих іоварів та товарів, призначених для продажу) та пов'язаних з ніьм майнових прав; будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість якої у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, включаючи авторські права, права на винаходи, торговельні знаки (товарні знаки і знаки обслуговування), фірмові найменування, промислові зразки, "ноу-хау" та ін.; прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на розвідування, розроблення, видобування або експлуатацію природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями. Кваліфікованою є інвестиція розміром 100 тис. дол. США— для банків та інших кредитно-фінансових установ і 50 тис. дол. США — для решти підприємств (організацій).
У разі здійснення іноземної інвестиції у вигляді конвертованої валюти і валюти України (при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування, а також за умов сплати податку на доход від інвестиції в будь-які інші об'єкти реінвестування відповідно до чинного законодавства України) кваліфікованою вважається інвестиція розміром 1 млн дол. США — для банків і 500 тис. дол. США — для решти підприємств (організацій).
Здійснення іноземних інвестицій може бути у таких формах:
1) часткової участі в підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки в діючих підприємствах;
2) створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;
3) придбання прямо не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у формі акцій, облігацій та інших цінних паперів;
4) придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав користування землею та концесій на використання природних ресурсів на території України;
5) придбання інших майнових прав;
6) в інших формах здійснення інвестицій, зокрема на основі угод з суб'єктами господарської діяльності України, які прямо та виключно не заборонені законами України.
Заборона та (або) обмеження будь-яких форм здійснення іноземних інвестицій може відбуватися тільки відповідно до законів України у прямій та виключній формі.
На території України щодо іноземних інвестицій та форм їх здійснення встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими цим Декретом, іншими законами і міжнародними договорами України. Для іноземних інвестицій у пріоритетних галузях економіки і соціальної сфери державними програмами заохочення іноземних інвестицій можуть встановлюватися додаткові пільги.
Законами України можуть визначатися території, на яких діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки.
Декретом "Про режим іноземного інвестування" встановлені державні гарантії захисту іноземних інвестицій від зміни законодавства (ст. 8), від примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та службових осіб (ст. 9), у разі припинення інвестиційної діяльності (ст. 10) та ін. Так, відповідно до ст. 8 Декрету у тому разі, коли наступне спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції змінює умови захисту іноземних інвестицій, зазначені у Декреті, до іноземних інвестицій протягом десяти років з дня набуття чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовується спеціальне законодавство, що діяло на момент реєстрації інвестицій.
Декретом встановлюється і порядок реєстрації іноземних інвестицій, відповідно до якого їх реєстрація здійснюється Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською державними адміністраціями (тепер відповідними виконкомами) до початку, в період або після фактичного здійснення інвестицій шляхом подання іноземними інвесторами до зазначених органів інформації у трьох примірниках згідно з встановленою Міністерством фінансів України формою. Зазначена інформація може подаватись особисто іноземним інвестором, через офіційних представників іноземного інвестора або надсилатися поштою.
Другий примірник інформаційного повідомлення стосовно іноземних 'інвестицій позначається при реєстрації спеціальним штампом і повертається іноземному інвестору як підтвердження факту державної реєстрації його інвестицій. При реєстрації не може вимагатися інша від зазначеної інформація або будь-які інші документи.
У разі, коли іноземний інвестор претендує на одержання додаткових пільг, установлених державною програмою заохочення іноземних інвестицій, він має додатково подати Міністерству фінансів України за встановленою ним формою інформацію, що підтверджує відповідність іноземного інвестора критеріям, установленим зазначеною державною програмою. Якщо іноземний інвестор одержує додаткові пільги за державною програмою заохочення іноземних інвестицій, Міністерство фінансів України видає йому інвестиційне
свідоцтво відповідного зразка, яке є підставою для одержання встановлених пільг.
За державну реєстрацію іноземної інвестиції та видачу інвестиційного свідоцтва стягується плата, розмір якої встановлюється Міністерством фінансів України.
Незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг.
Органи, що здійснюють державну реєстрацію іноземних інвестицій, зобов'язані протягом трьох робочих днів з моменту одержання інформації зареєструвати іноземні інвестиції чи повідомити подавця про причини відмови і в десятиденний термін надіслати до Міністерства фінансів України інформацію про здійснену реєстрацію іноземних інвестицій.
Міністерство фінансів України зобов'язане видати інвестиційне свідоцтво протягом 60 днів з моменту одержання інформації чи повідомити подавця про причини відмови. Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій можлива тільки у разі порушення встановленого законодавством України порядку інвестування або невідповідності його вимогам, необхідним для реєстрації. Відмова в державній реєстрації на вимогу іноземного інвестора має бути оформлена письмово, містити мотиви відмови і може бути оскаржена у судовому порядку.
Державна реєстрація іноземної інвестиції діє протягом всього періоду функціонування цієї інвестиції. Інвестиційне свідоцтво діє протягом терміну, зазначеного в ньому. Цей термін має відповідати періоду дії додаткових пільг, установлених державною програмою заохочення іноземних інвестицій.
Податкові і митні органи та банківські установи в межах своєї компетенції ведуть облік операцій, пов'язаних із фактичним здійсненням іноземних інвестицій, і надсилають відповідно до встановлених форм та термінів зведену оперативну інформацію про це Міністерству статистики України та органам, які здійснюють державну реєстрацію іноземних інвестицій.
Законодавство України регулює також і питання, пов'язані з діяльністю підприємств з іноземними інвестиціями. Насамперед це ст. 19 — 38 Декрету "Про режим іноземного інвестування". В них, зокрема, зазначається, що на території України підприємства з іноземними інвестиціями створюються і діють у формах, передбачених чинним законодавством України. Підприємство з іноземними інвестиціями може бути створене шляхом його заснування чи в результаті придбання іноземним інвестором частки участі (паю, акцій) у раніше заснованому підприємстві без іноземних інвестицій або через придбання такого підприємства повністю.
Установчі документи новостворюваних підприємств з іноземними інвестиціями мають містити відомості, передбачені чинним законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну належність їх засновників (учасників). Державна реєстрація таких підприємств відбувається в загальному порядку державної реєстрації підприємств, передбаченому чинним законодавством України.
Підприємство з іноземними інвестиціями може здійснювати будь-які види діяльності, що відповідають меті, визначеній у статуті підприємства, з урахуванням обмежень, передбачених законодавчими актами України. Воно може створювати дочірні підприємства, а також філії, представництва та інші відокремлені підрозділи на території України та за й межами з дотриманням вимог, установлених законами України та законодавством відповідних зарубіжних держав.
Підприємство з іноземними інвестиціями самостійно визначає умови реалізації продукції, робіт і послуг на ринку України, включаючи ціну на них. Умови поставок продукції, робіт і послуг з цього ринку визначаються чинним законодавством України. Підприємства з іноземними інвестиціями можуть добровільно об'єднуватися у спілки, асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні та інші об'єднання на умовах, що не суперечать чинному законодавству України.
Декретом регулюються питання, пов'язані з митним обкладанням (ст. 27), експортом продукції (ст. 28), валютним регулюванням (ст. 29), страхуванням майна та ризиків (ст. ЗО), оподаткуванням (ст. ЗО) та ін.
Норми Декрету (ст. 39 — 44) регулюють також питання придбання іноземними інвесторами майна (паїв, акцій та інших цінних паперів) та окремих майнових прав (наприклад, майнових прав на землю та інші природні ресурси).
Цим Декретом регулюються і питання, що стосуються іноземних інвестицій на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності, а також іноземні інвестиції у спеціальних (вільних) економічних зонах.

Назад