Головні передумови інтеграції економіки України в міжнародну господарську систему створюються у сфері матеріального виробництва і визначаються закономірностями розвитку сучасних продуктивних сил. Вирішальний вплив на їх характер справляє технологічна революція. Саме вона викликала такі новітні процеси, як інформатизація, комп’ютерізація, роботизація та ін. Усі ці процеси тією чи іншою мірою притаманні і економіці Ураїни, яка знаходиться на етапі індустріального розвитку.
Друга група факторів інтенсифікації світогосподарських зв’язків України пов’язана з трансформацією економічних форм, із реформуванням власності на засоби та умови виробництва. Роздержавлення і приватизація власності, які здійснюються вкрай повільно, спроможні надати відправного поштовху розвитку зовнішньоекономічних зносин України і її реальній інтеграції у світове господарство.
Ще одна сукупність факторів пов’язана з розвитком ринкових структур і механізмів в економіці України. Їх ембріональний стан є відчутним гальмом розвитку зовнішньоекономічного спілкування країни, диверсіфікації форм і напрямів взаємодії економіки України з іншими країнами світу.
Об’єктивні передумови детермінують відповідні напрями й форми інтеграції економіки України в міжнародну господарську систему. Інтелектуальний потенціал нашої країни дає підстави для оперативного включення її у світовий поділ праці в галузі науки, техніки, наукового обслуговування — ноу-хау, патентно-ліцензійної торгівлі, інжинірингу, лізингу тощо. Обробні галузі промисловості, насамперед верстатобудування, приладобудування, літакобудування, порошкова металургія, надтверді матеріали, становлять другий важливий напрям кооперації економіки України зі світовим господарством. Агропромисловий комплекс і добувні галузі промисловості — третя важлива складова частина світогосподарської інтеграції країни. Нарешті, сфера послуг, туризм, банківська справа, фінанси, духовна сфера — найдинамічніші компоненти сучасних зовнішньоекономічних зв’язків.
Оцінки і розрахунки показують, що в Україні є головні передумови для здійснення цілком незалежної, спрямованої на забезпечення її національних інтересів, зовнішньоекономічної стратегії — наявний ресурсний потенціал, надзвичайно вигідне географічне положення, сприятливий клімат та ін. Навіть та обставина, що рівень науково-технічного розвитку України не відповідає аналогічним показникам у найбільш розвинутих країнах, не може стати перешкодою для розвитку взаємовигідного поділу праці з іншими країнами.
У подальшому поглибленні профілю експортної спеціалізації України пріоритетними мають стати експорт наукомісткої продукції, високих технологій (хай- тек), ноу-хау, ліцензій, програм для ЕОМ тощо. Найважливіше завдання — подолання архаїчної сировинної спрямованості експорту. Адже, рівень цін на готові вироби майже в 1,5 раза вищий, ніж на сировину, а машин і обладнання — у 2 рази. Одне лише перепрофілювання експорту дасть додаткові мільярдні валютні надходження.
Для гармонійної взаємодії економіки України з сучасним міжнародним ринковим господарством в ній має бути створена адекватна ринкова інфраструктура. Йдеться насамперед про функціонування різноманітних — від приватної до міжнародної — форм власності на основі широкого і дієвого роздержавлення і приватизації, утвердження на цьому підгрунті системи підприємництва, а в більш широкому розумінні — громадянського суспільства, виключно в межах якого створюються дійсні мотиви для цивілізованої співпраці з світовим співтовариством. Товарний і фінансовий ринки, ринки послуг і технологій, житла і робочої сили мають тісно взаємодіяти з аналогічними секторами світового ринку шляхом розбудови в Україні розгалуженої мережі комерційно-фінансових інституцій, товарних, фондових бірж, посередницьких і колсантингових фірм і служб, системи інформатики, зв’язку та реклами, зрештою всієї виробничої та соціальної інфраструктури.

Назад