17 липня ми отримали наказ штабу корпусу прорвати оборону противника в цьому районі, увійти в місто і чекати підходу поповнення, яке мало розвинути наступ і захопити місто цілком, у нашому розпорядженні були такі засоби: 23 стрільці, 2 станкові кулемети ПКТ і 3 гранатомети РПГ. Після початку штурму москалі не витримали натиску і кинулись утікати. При штурмі кулеметники отримали два легкі поранення в ноги. Решта стрільців продовжували розвивати наступ. При вступі у місто москалі не встигли забрати своїх полеглих у кількості 12 чоловік.

сі вбиті явно російської національності, одягнуті в однакові однострої, по екіпіруванню було видно, що це кадрові частини. Після нашого прориву майже до центру Шроми було помічено, що підкріплення нема і автоматники супротивника обходять нас з флангів. Щоб не потрапити в оточення (командування не надало плану міста) ми відійшли на стратегічно важливі позиції, закріпилися в кам'яних будинках і почали утримувати плацдарм. Росіяни підтягнули танк Т-80 і прямим наведенням почали обстрілювати нашу позицію. Ми мали ланку ПТУРсів з двома набоями. Першим пострілом підбили танк. Після цього ми кожен день витримували по 2-3 фронтальні атаки. Відчувалося, що москалі підігнали частину не менше роти (200-220 чоловік) і намагалися вибити нас із позиції.

Незважаючи на постійне відсилання зв'язківців до тилу підкріплення не було. 19 липня мені вдалося прорватися до командира батальйону і ультимативно заявити, що у випадку, якщо не буде підтягнено підкріплення, то до вечора я буду змушений зняти людей і відійти у гори. Згоду на це було отримано, але о 16 годині противник почав посилений мінометний та артилерійський обстріл. Ацалциський батальйон, що прикривав нас з правого флангу не втримався і почав відступати, втрачаючи вбитими і пораненими. Противник цим скористався, обійшов нас справа і з відстані 50-60 метрів почав обстріл з РПГ. Ми покинули своє пристанище на дворі і закріпилися в будинках. Коли ворог перейшов у атаку, ми, підпустивши його, зробили залп із гранатометів. Поклали багато.

Противник був змушений відступити у паніці, чим ми і скористалися для того, щоб перетнути дорогу і відійти. Відступ прикривав я і стрілець Цвях. На дорозі вибухнула граната і мій напарник був важко поранений. Я хотів скористатися гранатою, але ворожа куля пробила руку, перебивши дві кістки. Ми відходили 2-3 години. Далі поранених транспортували через гори. Стрілець Цвях помер в дорозі. Інших подій я не бачив, бо мене заступив чотовий Байда. Дякуючи утриманню порядку і дисципліни ми отримали мінімальні втрати при такій бійці - 2 вбитих 17 поранених. За інформацією грузинських джерел втрати москалів становили 54 вбитих і поранених та один спалений танк.