|
Народився Анатолій Лупиніс 21 липня 1937, в селі
Новоолександрівка, Червоноармійського району, Донецької
області, де проживали його батьки після втечі із сибірського
табору.
У жовтні 1956 року за організацію студентських виступів
був заарештований і засуджений Київським судом до
шести років ув’язнення. У 1957 році за активну участь
у страйку в 7 таборі із вироком за “антирадянську
агітацію та пропаганду, організацію контрреволюційного
саботажу дістав десять років ув’язнення. Покарання
відбував у Володимирській закритій тюрмі та у спецтаборі
особливого суворого режиму №10. Перебуваючи у Володимирські
в’язниці піддаючись тортурам від режиму за те що з
ним боровся, був паралізований (парапарез ніг). Повністю
відбувши термін у 1967 році А. Лупиніс звільняється.
По двох роках лікування зміг рухатися із допомогою
милиць і одразу ж поступив на економічний факультет
Української сільгоспакадемії.
22 травня 1971 року за виступ біля пам’ятника Тарасові
Шевченко, у Києві, в день вшанування пам’яті Кобзаря,
був заарештований КГБ. 12 років утримувався у в’язницях.
Звільнився у 1983 році. Одразу ж включившись у підпільну
активну роботу.
Лупиніс стає ініціатором створення асоціації “Зелений
світ”, українського Меморіалу, членом ініціативної
групи зі створення Народного Фронту (пізніше Руху)
України. Але зрозумівши безперспективність угодовської
позиції на котрі переходили усі без виключення “перебудовчі”
структури – спільно із революційною молоддю ініціює
створення Української Міжпартійної Асамблеї, котра
за його ж ініціативу була перетворена спочатку в Українську
Національну Асамблею, а пізніше в УНА-УНСО.
Разом із політичною і революційною діяльністю Анатолій
Лупиніс творив полум’яну поезію. Його твори надихатимуть
на боротьбу не одне покоління українських національних
революціонерів.
5 лютого 2000 року, на 63 році життя помер визначний
політичний та громадський діяч, полум’яний український
революціонер – Анатолій ЛУПИНІС. Похований на Байковому
цвинтарі, поряд з побратимами з УНА-УНСО.
Пішов у вічність ще один воїн революції. Ми не хочемо
погодитися, що Анатолій Лупиніс помер – він прокинувся
від сну життя. Він з нами і від нас залежатиме чи
буде він героєм у майбутній нашій державі, чи ще одним
похованим на Байковім цвинтарі.
Вічна пам’ять героям!
|
