Майже вся історія рідких земель це історія поділу. Лантан відкрили, розділивши окис церію. А через два роки після відкриття лантанової землі Карлові Мозандеру вдалося розділити і її. Властивості нової землі були надзвичайно близькі до властивостей La2O3 і тому елемент нової землі назвали дидимом від грецького didimoz, що означає близнюк чи парний. Дидим виявився подвійно близнюком! У 1882 році після скрупульозного спектроскопічного дослідження окису дидиму Богуслав Браунер повідомив про його неоднорідність. А через три роки Ауер фон Вельсбах зумів аналітично розділити дидим на два елементи. Їх назвали празеодимом (від грецького слова prasinoz ясно-зелений) і неодим (новий дим).
Дійсно, більшість солей празеодима, світло-зелені, а сам метал зовні не відрізнити від лантану і церію білий, вкритий окисною плівкою. Правда, окисел празеодима, на відміну від окислу церію і лантану, речовина темно-сірого, майже чорного кольору; його склад Pr6O11, а молекулярна вага 1021.5.
Як і церій, празеодим схильний виявляти валентність 4+, крім звичайної для всіх лантанідів валентності 3+. В іншому він дуже схожий до неодиму. А оскільки і церій і неодим поширені значно більше, ніж елемент N59, він не витримує поки конкуренції з ними. Майже завжди празеодим використовують у суміші з неодимом чи церієм.
Хоча елемент дидим офіційно був закритий ще в минулому столітті, з цією назвою можна зустрітися й у найсучасніших книгах: дотепер природну суміш неодиму з празеодимом називають саме так.
У празеодима один стабільний природний ізотоп з масовим числом 141. Радіоактивні ізотопи елемента N59 утворяться в природі й в атомних реакторах при розподілі ядер урану. Між іншим, у реакторах утвориться і стабільний празеодим-141 одна з реакторних отрут. Але ця отрута не дуже сильна; за перетином захоплення теплових нейтронів 141Pr набагато поступається ізотопам інших лантанідів, крім церію.
Радіоізотопи празеодима короткоживучі. Найважчий з них з масовим числом 148 має період напіврозпаду 12 хвилин. Ще менший час життя має найлегший ізотоп цього елемента празеодим-133, вперше отриманий у 1968-1969 роках в Об'єднаному інституті ядерних досліджень у Дубні.