У 1886 році французький хімік Демарсе виділив із самарієвої землі новий елемент, що, швидше за все, був не дуже чистим європієм. Але цей дослід відтворити не вдалося. У тому ж році англієць Уільямс Крукс знайшов нову лінію в спектрі самарскиту. З подібним повідомленням виступив через 6 років Лекок де Буабодран. Але всі дані про новий елемент були якоюсь мірою хибкими.
Демарсе виявив характер. Він витратив на виділення нового елемента з самарієвої землі кілька років, і нарешті в 1896 році йому удалося приготувати чистий препарат. Спочатку Демарсе позначив відкритий їм елемент грецькою заголовною буквою “сигма”. А в 1901 році після серії контрольних експериментів цей елемент одержав свою нинішню назву. Металевий європій вперше був отриманий лише в 1937 році.
Європій – останній рідкоземельний елемент церієвої підгрупи. Він найлегший з лантанідів, його щільність всього 5.245 г/см3. Європій має найбільші, з усіх лантанідів, атомний радіус і атомний об'єм.
Так само, як і його сусіди по таблиці Менделєєва, європій входить у число найбільш сильних поглиначів теплових нейтронів. Звідси його використання в атомній техніці і техніці захисту від випромінювань. Як матеріал протинейтронного захисту елемент N63 цікавий тим, що його природні ізотопи 151Eu і 153Eu, поглинаючи нейтрони, перетворюються в ізотопи, у яких перетин захоплення теплових нейтронів також великий.
Радіоактивний європій, отриманий з атомних реакторів, використовували при лікуванні деяких форм раку.
Важливого значення набув європій як активатор люмінофорів. Мікродомішками європію активують, зокрема, окис ітрію Y2O3 і ортованадат ітрію YVO4, використовувані для одержання червоного кольору на телевізійних екранах. Набули практичного значення й інші люмінофори, активовані європієм.
Сполуки європію (він виявляє валентності 2+ і 3+), як правило, білого кольору з рожево-жовтогарячим відтінком. Сполуки європію з хлором і бромом світлочутливі.
