ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ НАЦІОНАЛЬНОГО АГЕНСТВА З ПИТАНЬ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ І НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ  
            Державний науково-дослідний інститут інформаційної інфраструктури (ДНДІ ІІ) Національного агентства з питань інформатизації (НАІ) при Президентові України було створено в 1996р. на науковій базі Відділення інформаційних технологій і систем Фізико-механічного інституту ім. Г. Карпенка НАН України.
            Сьогодні ДНДІ ІІ є головним інститутом НАІ України з використання та реалізації робіт, пов'язаних зі створенням інформаційних інфраструктур в рамках Національної програми інформатизації України. Інститут має повноваження регіонального центру на проведення робіт по створенню інформаційних інфраструктур широкого спрямування; інститут проводить роботи по створенню інформаційно-аналітичних систем, що є базовими для розробки інформаційних інфраструктур.
            В інституті працюють висококваліфіковані наукові кадри (9 докторів наук і понад 30 кандидатів наук) та інженерно-технічні спеціалісти, які очолюють виконання важливих розділів науково-технчних робіт і впровадження результатів прикладних розробок. Колектив інституту має ряд вагомих результатів у розробці методів та програмних засобів для задач математичного моделювання складних динамічних систем, а також новітніх інформаційних технологій і систем високоефективної обробки даних.
            Основними завданнями інституту є:

• проведення фундаментальних та прикладних досліджень і розробка принципово нових високопродуктивних інформаційних технологій і систем в рамках Національної програми інформатизації;
• координація робіт з розвитку інформаційної інфраструктури в Західному регіоні України;
• здійснення міжнародного співробітництва з організаціями та установами зарубіжних країн в сфері інформатизації.

            Фундаментальні та прикладні дослідження інституту охоплюють такі наукові напрямки:

• розробка інформаційних технологічних і високопродуктивних систем відбору та обробки даних;
• розробка типових інформаційних інфраструктур;
• концептуальні засади засобів інформатизації та стандартизації;
• розробка та реалізація нетрадиційних математичних моделей та програмних засобів для підтримки прийняття управлінських рішень;
• створення методів та засобів високоефективної обробки даних на основі нейроподібних систем і нейроподібних мереж;
• розробка методів та засобів розпаралелювання обробки інформації;
• розробка методів і засобів аналізу, обробки та розпізнавання образів;
• розробка методів і засобів захисту інформації;
• дослідження геліофізичних зв'язків;
• створення систем соціально-політичного моніторингу;
• створення інформаційних технологій екологічного моніторингу і прогнозування стану довкілля;
• створення геоінформаційних систем;
• розробка високоефективних інформаційних технологій обробки зображень для потреб промисловості, медицини;
• створення мультимедіа систем;
• розробка людино-машинних систем, тощо.

            У наведених вище напрямках інститутом виконуються роботи на замовлення Національного агентства з питань інформатизації при Президентові України, Міністерства України у справах науки і технологій, Українського науково-технічного центру, а також ряду промислових підприємств та організацій регіону.
            Конференції, школи-семінари, проведені інститутом:

• Школи-семінари “Розпаралелювання обробки інформації”, м. Львів, 1977, 1979, 1981, 1983, 1985, 1987, 1989 рр.;
• Міжнародна конференція “The First International Conference on Information Technologies for Image Analysis and Pattern Recognitio”, Lviv, 1990;
• Перша міжнародна конференція з інформаційних технологій і систем, м. Львів, 1993;
• Конференція з автоматичного управління “Автоматика-95”, м. Львів, 1995.

            Інститут видає науково-технічний журнал “Інформаційні технології і системи”. Основна тематична спрямованість – публікація оригінальних та оглядових праць з теоретичних та прикладних проблем інформатики, кібернетики, обчислювальної техніки і математичного моделювання, а також публікація рекламних матеріалів, матеріалів конференцій, семінарів тощо.
            При інституті діє аспірантура за спеціальностями:
01.05.2 – “Математичне моделювання та обчислювальні методи”;
05.13.3 – “Автоматизовані системи управління та прогресивні інформаційні технології”, а також Спеціалізована вчена рада Д 35.813.01 по захисту докторських та кандидатських дисертацій за цими спеціальностями. Спеціалізована вчена рада Д 35.813.01 однією з перших в Західному регіоні України включилася в роботу по атестації наукових кадрів в галузі інформатики. За роки існування цієї ради докторами та кандидатами наук стали кілька десятків висококваліфікованих спеціалістів не лише з України, але й країн близького та далекого зарубіжжя.
 
  КАРПАТСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ ІНСТИТУТУ ГЕОФІЗИКИ ім. С. Субботіна НАН України  
            Карпатське відділення Інституту геофізики ім. С. Субботіна НАН України фактично бере свій початок з 1961р. від Львівського філіалу Інституту геофізики АН УРСР, перетвореного в кінці 1972р. у Львівський філіал математичної фізики Інституту математики, а в 1978р. – в Інститут прикладних проблем механіки і математики АН УРСР, та існувало у вигляді окремих геофізичних підрозділів згаданих організацій до оформлення в 1991р. в самостійну установу під сучасною назвою.
            До складу відділення входить 2 науково-дослідні відділи методів сейсмотектонічних досліджень та геоелектромагнітних методів.
            Головним напрямком наукових досліджень відділення є розвиток комплексу геофізичних методів вивчення структури і динаміки літосфери Карпатського регіону стосовно задач прогнозування катастрофічних геодинамічних явищ і пошуків родовищ корисних копалин.
            У відділенні з 1965р. функціонує Карпатський геодинамічний (сейсмопрогностичний) полігон з мережею стаціонарних станцій Мукачеве, Берегове, Тросник, Нижнє Селище, на яких ведуться режимні геофізичні спостереження з метою виявлення провісників землетрусів, та лабораторний комплекс в с.м.т. Івано-Франкове. Відділення здійснює науково-методичне керівництво Карпатською дослідно-методичною геофізичною партією ІГФ НАНУ.
            Відділення пропонує для використання та організації спільних досліджень зацікавленим організаціям:

• Карпатський сейсмопрогностичний полігон з мережею режимних геофізичних станцій
• Універсальний комплекс фізичного моделювання електромагнітних полів в об'ємних геосередовищах;
• Пакети програм математичного моделювання електромагнітних полів в неоднорідних дво- і тривимірних геоелектричних середовищах;
• Нові методи: 1) диференціальних і компенсаційних електромагнітних зондувань для детальних інженерно-геологічних і пошуково-розвідувальних досліджень; 2) динамічної магнітометрії для виявлення і дослідження активних глибинних розломів та зон сучасної активізації земної кори.
• Апаратно-методичні комплекси для електромагнітного і геоакустичного контролю та прогнозу природних техногенних геодинамічних процесів;
• Нові технології: 1) прогнозування нафтогазоносності геодинамічного розрізу на основі комплексних електрогеомагнітних та багатохвильних сейсмічних спостережень; 2)  пошуків і розвідки покладів калійних солей, сульфатів, питних і термальних вод; 3)  вивчення і прогнозування техногенного карсту та фізичного стану земляних дамб і гребель електромагнітними методами.

            На підставі розробок відділення можуть бути сформовані об'єднані програми, спільні роботи та інші форми науково-технічного співробітництва.
 
  ЛЬВІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ РЕГУЛЯТОРНИХ СИСТЕМ КЛІТИНИ ІНСТИТУТУ БІОХІМІЇ ім. О. Паладіна НАН України

            Основними напрямками досліджень Відділення регуляторних систем Інституту біохімії ім. О. Паладіна є:

Клітинна біологія і біохімія 1. Відділ регуляції проліферації клітин (зав. відділу проф. Ростислав Стойка)

• роль поліпептидних факторів в регуляції проліферації нормальних і пухлинних клітин. Особливу увагу звернуто на трансформуючий фактор росту бета-типу і його роль в канцерогенезі;
• вплив гіпертермії та протипухлинних препаратів на атокринні функції в нормальних і пухлинних клітинах. Експерсія трансформуючих факторів росту і протионкогенів при гіпертермії нормальних і пухлинних клітин;
• біохімія і біотехнологія лектинів. Еволюційні аспекти глікофоринів.

2. Відділ біохімії клітинної диференціації (зав. відділу канд. біол. наук Л. Дробот)

• роль білок-білкових взаємодій, опосередкованих sH2 i sH3 доменами в клітинній диференціації;
• роль фосфоінозитикіназ у клітинній диференціації.

Біохімічна генетика і біотехнологія дріжджів 1. Відділ біохімічної генетики (зав. відділу проф. А. Сибірний)

• селекція метилотрофних дріжджів (надсинтетиків специфічних ферментів і метаболітів);
• клонування генів флавіногенезу в дріжджах;
• генетика і біохімія біогенезу та деградації пероксином.

2. Відділ регуляції клітинного синтезу низькомолекулярних сполук (зав. відділу канд. біол. наук Д. Федорович)

• регуляція біосинтезу флавінів у дріжджах;
• клонування структурних і регуляторних генів флавіногензу і експерсія цих генів в гомологічних і гетерологічних системах;
• транспорт заліза і його регуляція у дріжджів.

Прикладні дослідження і біотехнології

1. Біотехнологія кормових дріжджів, збагачених вітаміном В2. (проф. А. Сибірний, канд. біол. наук Д. Федорович).
2. Розробка діагностичних наборів із застосуванням лектинів. Виготовлення специфічних імунореагентів для виявлення групових антигенів крові. Сфера застосування: судова медицина, гематологія, онкологія (доктор біол. наук М. Луцик)
3. Отримання імунореагентів для медицини і ветеринарії: приготування тваринних і людських футоантигенів для імуноферментних наборів для визначення антигенів щитовидної залози (доктор біол. наук М. Луцик).
4. Розробка електрохімічних та транзисторних біосенсорів для кількісного аналізу певних речовин, зокрема метанолу, етанолу, формальдегідів, важких металів (канд. хім. наук М. Гончар).
5. Розробка езиматичних діагностиків для аналізу біологічно активних речовин у медицині (канд. хім. наук М. Гончар).
6. Розробка езиматичних реакторів для біологічної трансформації рибофлавіну до флавінмононуклеотиду (проф. А. Сибірний, канд. біол. наук В. Кащенко)

 
  ЛЬВІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ ІНСТИТУТУ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ім. М. Грушевського НАН України  
            Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України засноване у 1993 р. У складі відділення є наступні підрозділи:

• відділ джерелознавства та публікації джерел;
• відділ пам'яток української історіографії;
• сектор документальних та карративних джерел;
• сектор картографії.

            Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України є структурним підрозділом-філіалом Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України.
            Основні завдання Львівського відділення: виявлення, збирання й наукове опрацювання документальних та інших джерел, що зберігаються в архівних, бібліотечних, музейних сховищах західного регіону; підготовка до друку пам'яток національної історії та писемної культури України.
            Львівське відділення випустило 9 наукових збірників “Україна в минулому”, підготовлено до друку науковий збірник “Національно визвольний рух в західноукраїнських землях 40-50-х рр.”, складено і підготовлено до друку наукову базу даних (іменні, географічні, етнічні покажчики) до багатотомної “Історії України-Руси” М. Грушевського, надрукована монографія Я. Федорчука “Міжнародна дипломатія і політика України 1654-1657 рр.” (ч.1), підготовлено до друку факсимільне видання “Спеціальної карти України, 1650 р.” Г. Боплана та збірник наукових праць “Боплан і Україна”.
            У складі Львівського відділення створено і працює “Геральдичне товариство України”, яке друкує часопис “Знак”, проводить наукові геральдичні конференції.
 
  ЛЬВІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ ІНСТИТУТУ ЛІТЕРАТУРИ ім. Т. Шевченка НАН України  
            Львівське відділення Інституту літератури ім. Т. Шевченка створене згідно з постановою Президії АН УРСР від 05.12.1990 р. №318 “Про організацію Львівського відділення Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР”. Як науковий колектив ЛВІЛШ почало функціонувати з вересня 1991 р. Складається з двох основних відділів: відділу франкознавства та відділу літературного процесу в Західній Україні та компаративістики, а також допоміжного редакційно-видавничого відділу.
            ЛВІЛШ провадить наукові дослідження в галузях франкознавства, вивчення літературного процесу в Західній Україні і української літератури за кордоном, а також компаративістики, славістики, германістики та теорії літератури (поезієзнавства). Основним завданням відділення є поглиблене осмислення літературної та наукової спадщини І. Франка, публікація текстів, що не ввійшли до Зібрання творів у 50-ти томах, підготовка фундаментальних видань з проблем франкознавства (Франківської енциклопедії та ін.). Відділення займається висвітленням зв'язків літератури Західної України із загальноукраїнським літературним процесом XIX-XX століть, виданням усього художньо вартісного з творчої і літературознавчої спадщини західноукраїнських письменників і українських письменників зарубіжжя, створення наукової картини розвитку української літератури в Західній Україні й української літератури за кордоном, координацією зусиль українських вчених у цих галузях літературознавства. Завдання відділення полягають також у розгляді української літератури в загальнослов'янському та європейському контексті, в засвоєння досвіду західноєвропейського літературознавства, провадженні компаративістичних студій, вивченні взаємин українського письменства зі слов'янськими та західноєвропейськими літературами, в розвитку літературознавчих досліджень у галузях славістики та германістики.
            ЛВІЛШ випускає у світ кілька видавничих серій: “Літературознавчі студії” (вийшло 4 випуски, зокрема, монографія к.філол.н., н.с. І. Лучука “Триєдине поезієзнавство, 1998 р.);  “Літературні пам'ятки”: вип.1 (1996) – “Українська богема” П. Карманського, упорядкування, передмова та примітки к.філол.н., н.с. П. Ляшкевича; вип.2 (1997) – “Читанка” М. Шашкевича, упорядкування і примітки О. Веремкович, передмова к.філол.н. О. Нахлік; вип.3 (1997) – листи П. Куліша до М. Білозерського, упорядкування, передмова та примітки асп. О. Федорука;  “Бібліографічна серія” (вийшло 2 випуски, зокрема “Зарубіжне франкознавство”, 1997, укладач к.філол.н. М. Мороз);  “Словесність” (вийшло 2 випуски: “Паліндромони” І. Лучука з післямовою к.філол.н. Т. Лучука і “Тридцять три сонети” І. Лучука з післямовою Є. Нахліка – обидва 1997).
            Заплановано видати серію “Франкознавчі студії”, у якій передбачається опублікувати франкознавчий збірник, монографії к.філол.н. О. Луцишин, к.філол.н. М. Легкого, к.іст.н. А. Франка.
            Підготовано до друку том поетичної спадщини І. Франка відп. секретар Р. Чопик), яка не ввійшла до Зібрання творів у 50-ти томах і готуються відповідні томи прозової (відп. секретар А. Франко) та літературознавчої (відп. секретар М. Легкий), спадщини письменника. Лауреат премії ім. І. Франка НАН України М. Мороз майже завершив “Літопис життя і творчості І. Франка” у 3-х томах, уклав бібліографічні покажчики “Франкознавство останнього десятиріччя”, “Заборонене франкознавство.”
            Організовано наукову конференцію “Молода Муза” і літературний процес кінця XIX - поч. XX ст. в Україні і Європі” (19-20.11.1992 р., опубліковано тези доповідей), Маланюківський колоквіум (6.02.1997 р., підготовано збірник доповідей), ряд конференцій з іншими установами, щорічно проводиться міжнародний славістичний колоквіум.
            Протягом 1991-1997 рр. співробітники ЛВІЛШ виступили з 223 доповідями на 107 наукових конференціях, опублікували понад 390 статей, передмов, розділів в академічних історіях української літератури та колективних збірниках, рецензій. Захищено 8 кандидатських дисертацій.
 
  ЛЬВІВСЬКА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА ім. В. Стефаника НАН України  
            Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України – друга за обсягом фонду книгозбірня України та одна з найбільших науково-інформаційних установ держави. Має
 статус науково-дослідного інституту, проводить дослідження в галузях бібліотекознавства, бібліографознавства, книгознавства, мистецтвознавства, реставрації книг; є депозитарієм України з філологічної та художньої літератури.
            Заснована у 1940 р. як філіал АН УРСР на базі 84 книгозбірень Львова та області, з яких найвизначніші – бібліотеки Наукового товариства ім. Т. Шевченка, Народного Дому, “Оссолінеуму”, “Просвіти”, Ставропігійського братства, монастирські та приватні колекції.
            Унікальні фонди бібліотеки (близько 7 млн. одиниць зберігання) становлять багате і цінне зібрання наукової, суспільно-політичної, філологічної та ін. літератури; унікальних стародруків, рукописів, художніх творів, збірок нот, карт, фотографій, іменних бібліотечних і приватних колекцій видатних вчених, політичних і громадських діячів. ЛНБ ім. В. Стефаника володіє однією з найбагатших у Європі збірок зарубіжної періодики XIX-XX ст. та найповнішим зібранням україніки, зокрема, українських періодичних видань XIX-XX ст.
            Бібліотека обслуговує науковців, викладачів, аспірантів та дослідників з України та інших держав світу.
            Бібліотека здійснює міжнародний книгообмін з 60 партнерами.
            У бібліотеці діють 12 функціональних і 8 наукових відділів та єдиний в Україні Науково-дослідний центр періодики.
            Тематику наукових досліджень визначено у межах 3 основних проблем:

• документальна пам'ять України;
• науково-бібліографічгне опрацювання і розкриття рідкісних фондів, колекцій та збірок ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України;
• проблеми бібліотекознавства, бібліографознавства та книгознавства.

            Пріоритетними напрямками для бібліотеки є: участь у створенні національної бібліографії, формування повного репертуару української періодики XIX-XX ст.; наукове розкриття рукописних, мистецьких, стародрукованих і рідкісних фондів; дослідження історії книги та періодики, редакційно-видавнича робота.
            Щорічно бібліотека видає до 15 наукових праць обсягом понад 200 друкованих аркушів. Серед них – унікальне багатотомне бібліографічне дослідження “Репертуар української книги 1798-1916 рр.”, збірники наукових праць, зокрема, “Записки ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України” та “Збірник наукових праць Науково-дослідного центру періодики”, серійні видання матеріалів до повного репертуару української періодики XIX-XX ст., енциклопедичного словника “Українська журналістика в іменах”, монографії, бібліографічні покажчики, каталоги.
            ЛНБ ім. В. Стефаника здійснює методичне керівництво бібліотеками наукових установ Західного наукового центру НАН України, є головною науково-освітньою, культурною, інформаційною та довідково-бібліографічною установою регіону.
            Головний корпус бібліотеки розташовано на вул. В. Стефаника, 2. Філіали знаходяться за наступними адресами: відділ мистецтва – вул. Бібліотечна, 2; відділ україніки – вул. В. Винниченка, 24; відділ рідкісної книги, відділ реставрації, кабінет картографії, кабінет нової німецькомовної літератури, Науково-дослідний центр періодики – вул. Лисенка, 14.
 
  ДЕРЖАВНИЙ ПРИРОДОЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ НАН України  
            Державний природознавчий музей НАН України – один з найстаріших і найбагатших за природничими збірками серед музеїв Європи. Він заснований у 1870 р. відомим зоологом, етнографом і археологом Володимиром Дзєдушицьким.
            У фондах зберігається близько 500 тис. Музейних предметів. Серед них колекції метеоритів, бурштинів з інклюзивами, знайдені в озокеритових копальнях Прикарпаття мамонт і волохатий носоріг, палеонтологічні знахідки з відкладів силуру, девону, юри, крейди, міоцену, систематизовані збірки чучел, тушок і рогів ссавців, унікальні екземпляри птахів і пташиних яєць, повні збори мохів України, Кавказу і середньої Азії, вся флора заходу України, папороті Бразилії, колекції регіональних і тропічних видів жуків і метеликів та багато іншого.
            Основними напрямками наукової діяльності музею є:

• пошуки викопних рослин і тварин та вивчення їх біорізноманіття, систематики і еволюції, палеоекологічних особливостей окремих ділянок давніх басейнів;
• дослідження видового різноманіття, систематики, хорології та екології окремих груп тварин;
• вивчення флори і фауни західного регіону України;
• наукове опрацювання музейних зібрань, цільовий збір природничих матеріалів та формування фондових колекцій;
• розробка та створення коп'ютерних баз даних, екологічний кадастр тваринних і рослинних угруповань, грунтових модальних різновидів.

            В музеї працює 50 співробітників, серед яких 2 доктори і 7 кандидатів наук, відкрито аспірантуру з екології і палеонтології.
            Наукова бібліотека музею містить близько 70 тис. томів природознавчої літератури, починаючи з XVI ст.
 
  ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ КОНТРОЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ВЕТЕРИНАРНИХ ПРЕПАРАТІВ ТА КОРМОВИХ ДОБАВОК УААН  
            У 1976 р. було створено Західно-Українську зональну науково-контрольну лабораторію, яка у 1989 р. була реорганізована в Український філіал ВДНКІ ветпрепаратів, на базі якого в 1991 р. утворено Державний науково-дослідний контрольний інститут ветеринарних препаратів і кормових добавок УААН.
            Інститут створений для проведення наукових досліджень по розробці, вдосконаленню та стандартизації ветеринарних препаратів та методів їх контролю, здійснення державного контролю за якістю імунологічних, біологічних, рослинних, хімічних ветеринарних препаратів, кормових добавок, вітамінів, інструментів, що застосовуються для ветеринарної медицини і тваринництва, депонування штамів мікроорганізмів, зберігання еталонних зразків. В інституті працює 14 лабораторій, з них 4 – у Київському філіалі ДНДКІ ветпрепаратів. Створений Національний музей штамів мікроорганізмів, в якому депонується і підтримується більше, ніж 120 штамів вірусів і бактерій. Інститут має свою базу для проведення досліджень: лабораторний віварій, дослідний науково-експериментальний центр “Любінь Великий”, а також 90 базових господарств в різних областях України.
            В ДНДКІ ветпрепаратів працює близько 100 наукових співробітників, з яких більше третини – доктори і кандидати наук, багато з яких відомі за межами України. Серед них завідувачі структурних підрозділів інституту – професори: М. Косенко, О. Сергієнко, О. Малик; доктори наук: В. Прискока, Ю. Клос; кандидати наук: І. Коцюмбас, В. Величко, І Авдосьєва, Є. Юрчук, Ю. Косенко, О. Чайковська, О. Панич, І. Патерга та інші. При інституті відкрито аспірантуру з спеціальностей “біохімія” та “ветеринарне акушерство і біотехнології відтворення”. Інститут має найсучасніше обладнання і технічну базу для виконання покладених на нього функцій контролю якості засобів ветеринарної медицини.
            Основний напрямок досліджень інституту – розробка нових та вдосконалення існуючих методів контролю ветеринарних препаратів і кормових добавок. Співробітники ДНДКІ ветпрепаратів здійснюють наукові та економічні зв'язки з 40 науково-дослідними, навчальними інститутами Національної та галузевих академій наук України та інститутами 20 країн світу. Працівниками інституту впроваджено 56 власних розробок, основні з яких: хутровіт, мекорд, фоскор, регідраційні препарати, антибактеріальні препарати на основі декаметоксину, ряд диагностикумів, сироваток, вакцин, антиоксидантів, комплекс препаратів вітамінної групи В, кормовий вітамін Е, хелатні форми мікроелементів, премікси для сільськогосподарських тварин і птиці. Для контролю якості засобів захисту тварин співробітниками інституту розроблено і вдосконалено більше, ніж 30 методик. Інститутом як арбітражним органом і головною організацією по стандартизації сертифікації розроблено ряд положень, інструкцій, методичних вказівок, а також “Система контролю якості засобів захисту тварин”.
            В інституті проводиться експертиза науково-технічної документації, комісійні випробування препаратів, що пропонуються науково-дослідними, іншими організаціями та іноземними фірмами для застосування у ветеринарній медицині і тваринництві. Співробітниками ДНДКІ ветпрепаратів на стадії розробки і впровадження проведено експертизу 548 комплектів НТД на вітчизняні препарати (затверджено 462, повернено на доопрацювання 66), на стадії експертизи 778 комплектів НТД на імпортні препарати 89 фірм 29 країн світу (затверджено 548, повернено на доопрацювання 152, в роботі 78).
            Співробітниками інституту видано 8 монографій, збірник праць співробітників інституту та опубліковано більше, ніж 350 статей у різних виданнях, в т.ч. іноземних. На базі ДНДКІ ветпрепаратів щорічно проводяться міждержавні, республіканські симпозіуми, семінари, наради.
 
  ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА І БІОЛОГІЇ ТВАРИН УААН  
            Інститут землеробства і біології тварин УААН є провідною науково-дослідною установою в галузі рослинництва і тваринництва західного регіону України, науково-методичним центром з питань фізіології і біохімії тварин. Очолює інститут директор – Ратич Іреній Борисович, доктор біологічних наук, професор.
            У структуру інституту входять Тернопільський і Прикарпатський філіали та мережа дослідних господарств “Оброшино”, “Радехівське”, “Грусятичі” і “Чишки”.
            В інституті працюють 2 члени кореспонденти УААН, 14 докторів і 142 кандидати наук. При інституті функціонує аспірантура і спеціалізована вчена рада із захисту докторських дисертацій з спеціальності “біохімія тварин”.
            Основними напрямками діяльності інституту є вирішення актуальних питань теорії і практики тваринництва, землеробства, рослинництва, кормовиробництва на основі:

• вивчення фундаментальних проблем фізіології і біохімії сільськогосподарських тварин і птиці та розробка біологічних основ підвищення їх продуктивності;
• створення нових високопродуктивних порід великої рогатої худоби, свиней, овець і птиці; покращання їх племінних і продуктивних якостей;
• розробка теоретичних основ живлення сільськогосподарських тварин і птиці, норм, систем і раціонів годівлі, технологій кормовиробництва, заготівлі, зберігання і переробки кормів;
• вдосконалення існуючих і розробка нових технологій виробництва продуктів тваринництва;
• розробка і впровадження раціональних енерго- та грунтозбережувальних технологій у землеробстві, способів боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур;
• створення нових високопродуктивних, стійких до захворювань сортів сільськогосподарських культур;
• забезпечення виробництва і реалізації в регіоні елітного насіння найбільш перспективних сортів;
• впровадження наукових розробок інституту, досягнень науки і передового досвіду в господарствах регіону.

            Інститут забезпечує зв'язки з науково-дослідними установами України в галузі землеробства і тваринництва, є координаційним центром з питань фізіології і біохімії тварин.
            Інститут співпрацює з науковими центрами США, Канади, Німеччини, Франції, Швейцарії, Австрії, Польщі, Словаччини, Угорщини та багатьма країнами СНД у вирішенні актуальних питань землеробства і тваринництва.
            Найвагоміші розробки інституту:

• наукова концепція симбіозу організму жуйних з мікрофлорою передшлунків і вивчення його біологічної основи;
• науково-практичні основи підвищення поживності кукурудзяного силосу.

            Розроблено теоретичні основи:

• онтогенезу тварин;
• вовнотворення в овець;
• стресів тварин і їх профілактика;
• неплідності корів і свиноматок;
• використання нових біологічно активних речовин і кормових добавок в годівлі сільськогосподарських тварин

            Селекційні досягнення у тваринництві:

• західний тип української чорно-рябої молочної породи великої рогатої худоби;
• українська гірськокарпатська порода овець;
• порода гусей “Оброшинські сірі”;

            В галузі землеробства розроблено:

• методи підвищення родючості грунтів;
• енергозбережувальні технології вирощування сільськогосподарських культур; створення і використання культурних пасовищ і сіножатей;
• нові види органічних добрив;
• методику визначення ерозованих земель і виведення їх їз ріллі на консервацію;
• системи заходів боротьби з хворобами зернових культур і картоплі.

            В інституті створено 23 сорти сільськогосподарських культур, які занесені до Реєстру сортів рослин України. Озимий ячмінь Широколистий, райграс однорічний Еней та льон-довгунець Зоря-87 – національні стандарти.
            Підготовлено 40 докторів і більше 300 кандидатів наук.
            Інститут забезпечує:

• практичну допомогу у впровадженні досягнень науки і передового досвіду у виробництво;
• доступність до наукової інформації;
• консультації га запит;
• вирощування елітного насіння зернових, кормових і технічних сільськогосподарських культур;
• вирощування племінного молодняка сільськогосподарських тварин;
• наукове і практичне співробітництво.